Водяні млини. Ці трударі здавна забезпечували українців борошном, а відповідно хлібом. До них завжди тяглися. Їх поважали, любили, на відміну від замків та фортець, які завжди були страховидлом для народу, й похмурими примарами висіли над хуторами та селами.